i am tired of being tired

от і добігає кінця моє дитинство, завершуючись завтра останнім екзаменом і великим штурханом під зад, мовляв, "іди, дитино, ми тебе всьому вже навчили. прийшов час показати, чого ти гідна насправді...". дійсно, болюча тема, але треба ж колись починати.

останнім часо якесь безсилля ламає. стільки всього і в такий короткий проміжок часу. іноді здається, що життя сиділо десь у темному куточку і не віщувало нічого такого бурхливого, а потім... БАЦ! і звалилося на тебе з останнього поверху хмарочоса, і роби тепер, як знаєш).

в деякі дні долає самотність. мені вже здається, шо це я вже за нею бігаю і кричу "ну прийди! прийди до мене! я так хочу побути одна..." а вона ,як перелякане мале дівчисько мене вже ненавидить:))

БРЄЄЄЄД...

і як завжди, свій запис завершу, чимось ліричним:

пішла підтверджувати статус ботана, мій любий СУМНО?ком) завтра екзамен, щасти мені!*

.