Кохання - не приступ стенокардії

Голова – суцільне провалля. Безодня думок. Про тебе...
Безсилля ламає. Фактично ставить навколішки і ти більше не здатен на вчинки. НІЯКІ.

– Нам дуже шкода... Смерть настала внаслідок глибоких серцевих поранень. Ви занадто багато любили. Ваш ліміт на кохання вичерпано... Зачекайте, розбите серце можете забрати в кінці коридору.

– Та невже? Дякую, що дозволили.

– Нехай тебе не лякає твоя кардіограма, яка раптом стала геометричною прямою. Це тільки лінія в просторі. Без аксіом, розумієш? Болить?
– Так.
–- Я буду поруч з тобою. А біль тільки доводить, що все недаремно. Серцю ж колись настає кінець. Воно має свій термін придатності. Кохання ж безсмертне по своїй суті. Воно живе і, байдуже, властивість це чи дія. Живе і наповнене.
– Але ж ЗАБАГАТО… Діагноз: ураження коханням. Передозування… Пульсує… Що ж тоді моє серце? пустка?
– Двокамерна пустка для запалення смертельної інфекції. Вона руйнує тільки стіни. Сутність її залишається живою. І їй абсолютно байдуже, що ти так довго шукав від неї вакцину. Запам’ятай, кохання – не приступ стенокардії. Воно триває вічно…