Коли нестерп сягне найвищої точки – прийде нове звільнення

Ти не знаєш, яких душевних поривань коштує мені моє мовчання. Воно рве на шматки вже і без того роз’ятрену душу. Отруює тіло, звільняючи біль із-під ребер.

Ти не знаєш, як тісно з тобою у цілому місті, де сотні перехожих, які бачили нас щодня, зустрічають нас і сьогодні. НЕ разом.

Я є єдиний і невід’ємний власник своїх божевіль, що замкнулись у коло без права на життя здоровому глузду поруч.

Над нами все те саме небо. Старе і розбите...тепер. За дві тисячі років воно бачило мільйони історій, мільйони думок, зізнань і ілюзій, схожих і не дуже на наші…

Займенник «ми» все ніяк не зітреться з рефлекторів мови. Розум програв невдалу сутичку із серцем, але вражених все одно двоє. Порівну. Все як належить. Harmony.

Та я знаю, коли нестерп сягне найвищої точки – прийде нове звільнення, але тебе вже не буде поруч.

І ніби вільна. Але зовсім не солодко від свободи.

В-І-Л-Ь-Н-А, мов птах.

Але я тепер птах із одним крилом...