Метелики

Я не думаю. Або ні, думаю ,але чомусь все про одне.

І чи осінь-то так діє, не знаю… але… я лягаю на його коліна, заплющую очі, а він водить рукою по моєму волоссю. Торкається пальцями шиї і ніжно зводить з розуму. Вимикає свідомість доторками пальців по оголеній спині. Тихо нахиляється і цілує в ключицю. Теж оголену. І не треба більше нічого. Лише… дозволь мені бути?