No moving

і ніяких порухів у мій бік. стій де стоїш, інакше...

я хочу спати і чомусь дуже втомилася. мені набридло копирсатися в собі, у тій 16-річній купці чогось невідомого і часом незграбного.

я хочу мовчати, і тримати на реклаксі свою ауру. як це – я не знаю. але хочу)

все стає жертвами мого еГоїзму, все, до чого не дотокнись. тому, ще один порух і невідомість полонить і тебе. але досить: я зачиняю дверцята до своїх "Я". ("до своїх, до своїх", я не помилилась) і лягаю спати.

пісня вечора :  Ёлка – Около тебя

добраніч!