Весна б’є в скроні... шось цілуватись хочеться...*

Весна б’є в скроні, свіже повітря вистужує голову і запалює серце… джазом, кавою, і твоїми очима. Ніколи не любила каву, а тут, треба ж… пробило! Ненавиділа твої очі… але і вони полонили. На мить.

Я не тримаю на тебе зла. Дивно, але навпаки, навіть вдячна за черговий урок. Дякую, що нагадав, що людям не можна довіряти: ти відкриєш їм душу – вони розіб’ють тобі серце. Повний симбіоз і взаєморозуміння, але без попереднього обговорення виконання ролей, від чого іноді і стає нестерпно боляче. Але то такє…

Весна б’є в скроні, а з підвіконня мені ручкою махає клятий підручник з історії, що страждає від нерозділеного до мене кохання. Що ж, я, власне, піду… а ти радій, радій! Будь щасливим і пам’ятай, це твоя 18-та весна!